Літературна скарбниця

ПОЕТИ  ЛЕМЕШІВКИ

ФАРІОН  ЄВДОКІЯ  ГРИГОРІВНА
    Народилася 14 жовтня 1936 року в с. Ценів Козівського району Тернопільської  області в селянській родині.
     В 1949 році родина була репресована і виселена, як «вороги  народу», в Хабаровський край.
   Після реабілітації у 1958 році повернулася в Україну, в Лемешівку, рідне село чоловіка. Подружжя мало сімох синів.
   Трагічна смерть сина Володимира, а згодом і смерть чоловіка, болем і сльозами, тугою за втраченими рідними вилились у Євдокії Григорівни поезією на папір. 
   Життя не жаліло цю незламну мудру жінку. Але і до сьогодні вона поетичними рядками відповідає на проблеми, які тривожать рідну землю. 
   Євдокія Григорівна оточена турботою і любов’ю родини найменшого сина Олега. Веселий, безтурботний сміх любих онучат Катрусі  і Жені, ніби цілющий бальзам лікує зранену душу. 
   Твори поетеси з народу свого часу друкувалися в часописах: «Сільські вісті», «Перець», «Яготинські вісті».



МАСЛЮК ЛЮБОВ СЕРГІЇВНА
  Народилася 25 червня 1949 у с. Демки Драбівського району Черкаської області.
  Закінчила Березоворудський сільськогосподарський технікум.
  У Лемешівці живе з 1968 року.
  Любить село, яке стало для неї рідним. 
  За все, що знає, уміє вдячна своїм учителям, яких пам’ятає, шанує і любить все життя.
 Багато років працювала завідувачем сільського будинку культури, художнім керівником  закладу.  Разом із учасниками художньої самодіяльності дарувала односельцям гарний настрій, щире слово.
   Любов Сергіївна майстерний редактор і художник – оформлювач святкових стінгазет.
   Перші поезії з’явилися на сторінках районної газети «Яготинські вісті» в 1996 році.
  Родинна трагедія – смерть улюбленого старшого сина – десятикласника вилилася поемою піснею – криком материнського серця «Синові»
   У 2002 році народилася пісня «Моє село». 


КРАВЧЕНКО  ВІРА  АНДРІЇВНА
  Народилася 5 липня 1943 року в с. Гензерівка Яготинського району Київської області.
    Після одруження - жителька села Лемешівка.
   Було на її віку і  голодне  напівсирітське дитинство, і тяжка праця в полі (16 років  у рільничій бригаді - ланці), і робота в службі милосердя, і щасливе материнство.
   Хист до поезії виявила в зрілому віці. Перший вірш – вітання чоловіку з днем народження. Потім вірші народжувалися самі собою. Неначе в свідомості звучав голос самої матері – землі, лягаючи на папір поетичними рядками. Ось чому в її творах така простота і щирість почуттів, правда, народна мелодійна мова, доброта і ніжність, любов і милосердя. Вона то плаче з народом за своєю знедоленою Україною, то радіє її досягненням, то милується її природою. Але скрізь звучить віра в краще  майбутнє. 
06 серпня 2022 року  Віра Андріївна померла. 

Благослови, Господь, моє село!
Благослови, Господь, моє село!
Пошли любов, і радість, і надію, 
Щоб завжди в мирі й злагоді жило,
Збувалися його найкращі мрії

Сьогодні свято радісне й сумне,
Бо 370 вже років проминуло.
Для багатьох пройшло життя зкмне,
Пішло у вічність, відцвіло, забулось.

Але й для них співали солов'ї,
Світило сонце, колосились ниви.
Закохані - стежинки навесні
Так, як і ми, усі вони любили.

Життя пройшло, немовби й не було,
На зміну стали нові покоління.
Благослови, Господь, моє село,
Прости й помилуй Ти своє створіння.

Навчи нас, Боже, дякувать Тобі,
Дітей і внуків доброму навчати,
Не розгубити віри на Землі,
Тебе просити нас благословляти.

Бо ти один, Господь, творець Землі,
І лише ти даєш  благословіння.

ГАРКУША ПЕТРО  ПЕТРОВИЧ
   Народився  в селі Лемешівка Яготинського району Київської області. 
   Закінчив історичний факультет Київського педагогічного університету ім. М.Драгоманова. Працював учителем історії в Лемешівській середній школі.
   З молоком матері, цвітом яблуні під вікном, співом жайворонка в небі всотував у себе любов до рідної землі, рідного краю, багатющої духовної спадщини свого народу, своїх пращурів.
   Багата історичними пам’ятками   рідна Лемешівка: козацьке укріплення «Телепень», прадавня могила   Святогор,  старезний маєток пана Віктора  
Закревського,  в якому тричі гостював Т.Шевченко… Петра Петровича тривожить думка, що все це може безслідно зникнути у темряві часу. Так народилася книга «Історія села Лемешівка», що вийшла друком у 2003 році.
   П.П.Гаркуша – ініціатор проведення в Лемешівці літературно – мистецького фестивалю «Садок вишневий коло хати», який вперше відбувся 24 травня 2007 року і  тепер  відбувається щорічно.

Сучасні українські письменники, яких варто прочитати

Якісна сучасна українська література допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має сили та наснагу хоробро дивитись в очі дійсності і не приховувати правду.

Олександр Михед

Після виходу його книг у світ, не в одного українського читача перевернулись уявлення про українську книжку.
Адже Михед не вважає себе письменником у звичному значенні слова, а у своїй мультивекторній роботі він поєднує літературу, кінематограф й мистецтво у єдину гримучу суміш.
Молодий діяч у свої 27 вже досягнув небачених успіхів: публікації у провідних українських та іноземних ЗМІ, його проект "АмнезіЯ project: відкрита платформа" увійшов у сімку найкращих поетів світу.

Любко Дереш

Це, напевно, один із найзагадковіших та найекзотичніших письменників України.
Свою першу книгу він написав ще у 15. За що його називають "феноменом української літератури".
Творчість Дереша змушує людину думати, усвідомлювати себе, усвідомлювати світ, себе в ньому. Його книги важко назвати випадковими, а відокремити читача від автора майже неможливо.
        

Сергій Жадан

"Голос Сходу", так часто називають Жадана. 
Естетика книг та їх демократичне наповнення свідчать про відвертого та щирого письменника.
Мова пересипана гострим слівцем, але хто власне заперечить, що такою є вся українська мова сучасності.
У його книгах – портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до непристойності відвертий.

Олександр Ірванець

Ірванець є одним із учасників літературного гурту "Бу-Ба-Бу".
Його поезію перекладають англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, білоруською та російською мовами.
На йогу думку, українська поезія занадто насичена мінорними нотками, тому створює повну їй протилежність. "Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного", – вважає Ірванець.
Свого часу письменник займався вчителюванням, зараз активно працює на перекладацькій ниві.
Артем Чех
Цікаво, що у лави письменників Чех потрапив не за своєю волею, його перший роман без його відома товариш надіслав на конкурс.
Виокремити якусь одну характеристику його творів дуже складно. Адже кожна його книга – це зовсім інший світ, інші жанрові напрямки, карколомні сюрреалістичні сюжети.
Поправу кожну написану ним книгу можна назвати літературним експериментом.
Наразі письменник перо змінив на автомат, він служить у 9-у мотопіхотному батальйоні. Активно веде блоги, де розповідає про будні солдат, а згодом планує видати книгу про проходження служби.                                                 
                                           

Юрій Андрухович

Його вважають живим класиком "актуальної" української літератури.
Творчість Андруховича чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. У своїх романах він використовує прийом "текст у тексті", тобто інтертекстуальність.
Традиційні образи та сюжети автор глибоко переосмислює, змінюючи акценти.
Саме він увів в українську літературу карнавальну прозу, яка сьогодні користується неабиякою популярністю.
У його текстах відсутні канони, що дозволяє передати множинність поглядів на світ, абсурдність сучасного існування та ірреальності буття.

Вікторія Дикобраз

Молода письменниця, яка тільки нещодавно увійшла в літературний світ України, заявила про себе голосно та зуміла привернути уваги до свої книги, яка не схожа на звичні нам видання.
Її дебютна збірка це наче нанизування символів та знаків. А часткова автобіографічність вражає відвертістю та щирістю.
Найбільше приваблює візуальна частина книжки: відсутність нумерації сторінок, змісту, звичної нам інформації про автора.

Це радше словник життя автора, яким вона радо ділиться із всім світом.

Олексій Чупа

Молодого українського автора називають "другим Жаданом". І не тільки тому, що народилися та виросли вони на Донбасі, а тому що проза Чупи така ж нищівна та правдива.
До трагічних подій на Сході він працював на металургійному заводі, а у вільний час писав поезію про будні робочих. Сатиричні, іронічні, місцями жорстокі вірші не приховують правди про життя східняків.
Його ж проза вражає майстерністю та наївністю.

Катерина Батушан

Юна поетеса з Дніпропетровська вражає своєю емоційністю та відвертістю. Про таких письменників, як вона, кажуть, що краще один раз почути, аніж сотню прочитати.
Харизматичність та мужність – саме так можна описати її творчі вечори. Тендітна дівчина, яка не приховує від своїх читачів всі язви навколишнього світу, її міста, її оточуючих.
Місцями жорстока, а місцями ніжна та жіночна – саме такою вона постає у своїх поетичних творах.

Ірен Роздобудько

Безхмарна літературна кар'єра донецької письменниці та журналіста розпочалася після 2000-го року.
Авторка не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю.
Письменниця сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями.
За роки роботи їй вдалося вибудувати власну концепцію пера, яку вона називає "життєво-творчою".

Генрі Лайон Олді

"Генрі Лайон Олді" – колективний псевдонім українських письменників-фантастів.
Активно публікуються з 1993 року, а до цього часу світ побачили близько 30 їхніх романів.
Самі автори свій жанр називають "фантастичним бойовиком".
Вони є одними із найпопулярніших фантастів. Їхні романи активно перекладаються на десятки різних мов світу.
Радимо прочитати: "Ойкумена", "Три повести о чудесах", "Гарпия".
ГЕНЕРАТОР  РЕБУСІВ


Немає коментарів:

Дописати коментар