15 цікавих фактів про українську мову
1. Українська входить до трійки найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу (після італійської). На мовному конкурсі, який пройшов у Парижі у 1934 році, українську мову визнано третьою найбільш красивою мовою в світі (після французької та перської) за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія й будова речення.
2. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.
3. Українська мова є однією з найпоширеніших мов в світі, і за кількістю носіїв займає 26-те місце в світі.
4. Український алфавіт являє собою один з варіантів кирилиці, число букв в ньому дорівнює 33. Порівняно з російською мовою, в українському немає великої кількості церковнослов’янських слів. З точки зору лексики найближчими до української є білоруська (84%) і польська (70%) мови.
5. Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр.
6. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
7. Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»
8. Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
9. Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олексндра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами.
10. Найбільшу кількість синонімів має слово «бити». Згідно з «Коротким словником синонімів української мови» їх нараховується 45.
11. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
12. Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.
13. Найдовша абревіатура в українській мові – ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.
14. Кілька фактів про паліндроми (слово, словосполучення чи фраза, які можливо читати як зліва направо, так і справа наліво, при цьому звучання й значення не змінюються). В українській мові є лише два семибуквених паліндроми: «ротатор» і «тартрат». А до найдовших фраз паліндромів належать «Я несу гусеня» та «Аргентина манить негра». В останньому випадку не враховується буква «ь». Такі дрібні порушення дзеркальності допускаються, адже складання композицій — справа непроста.
15. Дослідники доводять, що чимало вживаних сьогодні українських слів та мовних коренів були поширені ще у часи трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні сонцепоклоннецьких часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.
Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
• За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11 .
• В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
• 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
• Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".
• В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
• Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
• В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
• Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
• Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "вороженьки".
Букварі
Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.
Граматика
Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.
Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.
Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.
Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник
За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи, навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».
Словники
Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні 1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.
Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.
Перший історичний словник
У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими науковцями на основі численних пам'яток письменства.
Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp. Це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу, дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.
Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986). Обидва словники, присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова. «Словник» містить 10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.
Хрестоматії
Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.
Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського. У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.
Літери
Найчастіше вживана літера
На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.
«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.
І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.
Слово
Найдовшими словами в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» — містить 31 літеру.
Найчастіше й найрідше вживані слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.
Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.
Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».
Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.
Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.
Найдовший паліндром
Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).
Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій - справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:
· розвеселити
· розрадити
· вселити надію
· викликати посмішку
· переконати
· ощасливити
· зцілити
· причарувати
· возвеличити
· очистити душу
· розсіяти сумнів
· скувати сили душі
· посилити тривогу й безнадію
· поранити душу
· приголомшити
· принизити
· образити
· зганьбити
· убити
Не кидай слова на вітер.
Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину – по мові.
У кого рідна мова, в того й душа здорова.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Слово не стріла, а глибше ранить.
Слова треба важити, а не лічити.
Де слово, там і душа.
Вітер горе руйнує, слово народи підійма.
Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Голова без розуму, що ліхтар без світла
Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.
Красне слово – золотий ключ.
Де мало слів, там більше діл.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Шабля ранить тіло, а слово – душу.
Словом і місто можна збудувати.
Чиєсь слово губить діло.
Язиком вихати – не ціпом махати.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Гостре словечко коле сердечко.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Від красних слів язик не відсохне.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Давши слово — держись, не давши — кріпись.
Де мало слів, там більше правди.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Діла говорять голосніше, як слова.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Дурний язик — голові не приятель.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За слово і честь, хоч голову з плеч.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
М’які слова і камінь крушать.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На чужий роток не накинеш платок.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Сказав, як сокирою одрубав.
Слово — вітер, письмо — ґрунт.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Хто мовчить, той двох навчить.
Чиєсь одне слово губить діло.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Джерела:
http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land.ukrainian-language-day/
http://www.litpereklad.org.ua/2009/01/9.html
http://vvpk.at.ua/publ/cikavinki/cikavi_fakti_pro_ukrajinsku_movu/4-1-0-17
Мовні цікавинки
На запитання, яка мова найпоширеніша у світі,
багато хто з упевненістю скаже: «Англійська». Аж ні! Виявляється, що лідером
серед мов є китайська, якою говорить чи не кожен шостий мешканець Землі.
Загальна кількість носіїв цієї мови – понад 1 мільярд осіб! Англійська ж займає
другу позицію. Вона є рідною для 514 мільйонів людей. На третьому місці – мова
гінді, якою спілкується 496 мільйонів осіб. Після трійки лідерів ідуть
іспанська (425 мільйонів), російська (275 мільйонів) мови.
На Африканському континенті більше 1000 різних
мов. А в мові береберів у Північній Африці навіть немає писемної форми.
Жителі Папуа Нової Гвінеї розмовляють майже 700
мовами (це становить приблизно15% усіх мов світу).
В алфавіті кхмерів 72 букви, в алфавіті туземців
острова Бугенвіль – лише 11.
У китайському письмі 40 000 символів, а у
гавайському алфавіті лише 12 букв.
Найбільш містким на Землі словом вважається
іспанське мамихлапинатана, що означає: «Дивитися один на одного з
надією, що хто-небудь погодиться зробити те, що бажають обидві сторони, але не
хочуть робити».
У американського письменника Ернеста Вінсента
Райта є роман «Гедсбі», який складається з більше ніж 50 000 слів. При
цьому в творі немає жодної букви е.
У племені таджу, що живе в одній із гірських долин Індії, у домах царює
дивовижна тиша і спокій. Справа в тому, що чоловіки й жінки таджу говорять
різними діалектами, які так і називаються «чоловічий» і «жіночий». Дуже часто
люди, які перебувають у шлюбі, особливо чоловіки, погано знаючи мову своєї
дружини, вважають за краще або просто мовчати, або, у крайньому випадку,
вдаватися до універсальної мови міміки і жестів.
Останні дослідження вчених свідчать про те, що приказки на кшталт «німий як
риба», «мовчить як риба» тощо не мають підґрунтя, бо риби розмовляють, як і
тисячі інших видів тварин. Занурені у воду пристрої фіксують розмови мешканців
підводного царства, що їх вони ведуть за допомогою ультразвукових сигналів, які
наше вухо не сприймає.
У часи середньовіччя одного фінського студента було спалено на вогнищі як
чаклуна на тій підставі, що він дуже швидко вивчав іноземні мови, що було, на
думку його суддів, неможливим без допомоги нечистої сили.
В ООН офіційними є шість мов: англійська,
французька, арабська, китайська, іспанська, російська.
Запис слова метро
по-японськи складається із трьох ієрогліфів, що означають «низ», «грунт»,
«залізо».
У середньому за своє життя людина вживає
нецензурні слова 230 тисяч разів.
У Московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і
майданах ходили переодягнені чиновники, які хапали людей, що вживали нецензурну
лексику, і на пострах іншим прилюдно сікли різками.
Турецький мандрівник Ельвія Челеві, що відвідав Україну 1657 року, визнавав
величезне багатство української мови, але лайливих слів нарахував у ній аж…
чотири. Це такі слова, як чорт, дідько, свиня
і собака.
• За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11 .
• В українській мові, на відміну від решти східнослов’янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
• 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
• Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".
• В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
• Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
• В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
• Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
• Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "вороженьки".
Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.
Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.
Граматика
Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.
Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.
Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.
Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник
За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи, навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».
Словники
Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні 1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.
Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.
Перший історичний словник
У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими науковцями на основі численних пам'яток письменства.
Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp. Це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу, дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.
Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986). Обидва словники, присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова. «Словник» містить 10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.
Хрестоматії
Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.
Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського. У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.
Літери
Найчастіше вживана літера
На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.
«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.
І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.
Слово
Найдовшими словами в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» — містить 31 літеру.
Найчастіше й найрідше вживані слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.
Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.
Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».
Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.
Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.
Найдовший паліндром
Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).
Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій - справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:
· розвеселити
· розрадити
· вселити надію
· викликати посмішку
· переконати
· ощасливити
· зцілити
· причарувати
· возвеличити
· очистити душу
· розсіяти сумнів
· скувати сили душі
· посилити тривогу й безнадію
· поранити душу
· приголомшити
· принизити
· образити
· зганьбити
· убити
Прислів’я та приказки про мову
Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину – по мові.
У кого рідна мова, в того й душа здорова.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Слово не стріла, а глибше ранить.
Слова треба важити, а не лічити.
Де слово, там і душа.
Вітер горе руйнує, слово народи підійма.
Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Голова без розуму, що ліхтар без світла
Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.
Красне слово – золотий ключ.
Де мало слів, там більше діл.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Шабля ранить тіло, а слово – душу.
Словом і місто можна збудувати.
Чиєсь слово губить діло.
Язиком вихати – не ціпом махати.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Гостре словечко коле сердечко.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Від красних слів язик не відсохне.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Давши слово — держись, не давши — кріпись.
Де мало слів, там більше правди.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Діла говорять голосніше, як слова.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Дурний язик — голові не приятель.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За слово і честь, хоч голову з плеч.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
М’які слова і камінь крушать.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На чужий роток не накинеш платок.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Сказав, як сокирою одрубав.
Слово — вітер, письмо — ґрунт.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Хто мовчить, той двох навчить.
Чиєсь одне слово губить діло.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Джерела:
http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_land.ukrainian-language-day/
http://www.litpereklad.org.ua/2009/01/9.html
http://vvpk.at.ua/publ/cikavinki/cikavi_fakti_pro_ukrajinsku_movu/4-1-0-17
ГЕНЕРАТОР РЕБУСІВ
Немає коментарів:
Дописати коментар