22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

Був літній день, червневий день погожий,
Був ясен світ, і мирний труд спокійний,
І от біда – нечувана, страшна,
Вірвався зойк розпачливий – війна.

Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу — Велика Вітчизняна, яка забрала життя кожного п'ятого співвітчизника. День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи.

Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, їх подвигу та жертовності щороку в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

1418 чорних днів і ночей йшов український народ шляхом війни, через труднощі і незгоди, втрати і страждання, йшов, не шкодуючи сил в ім’я Перемоги.

Усе далі відходять сумнозвісні події тієї жахливої війни. Ось уже 75 років пройшло від  страшної пам’ятної червневої пори, коли пролунали слова: війна, та в пам’яті людській вони залишаться назавжди. В червні ми вкотре повертаємось думками до подій, пережитих нашим народом у страшні дні початку війни. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми, які теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!