Український Сократ

Григорій Сковорода – найвидатніша постать у літературно-філософському житті України XVІІІ ст. Людина всебічно обдарована – філософ, мислитель, письменник, педагог, музикант, знавець Античності й Середньовіччя. Він постійно вчився, поглиблював свої знання – «перший розум наш…»

Цікаві факти про Григорія Сковороду 

Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня  1722 році на Полтавщині в родині козака. Незважаючи на те, що він не мав вищої освіти (хоча були не однократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), він досконало оволодів такими мовами, як – латинь, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька. До того, ж він прекрасно грав на флейті та органі. Він був неординарною особистістю, взяти хоча б факт його вчителювання у Харкові. Замість оцінок, Григорій Савич писав «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту. Цікаво, що будучи досить відомою людиною в Україні завдяки своїм поглядам, переконанням – за життя не було надруковано жодного твору, хоча в рукописному варіанті вони все - таки були. Найвідоміші його твори «Сад божественних пісень», «Байки Харківські». Загалом він написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Інколи підписував свої листи подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард. Ще зі школи образ Сковороди асоціюється з образом бродячого чоловіка, який ходив  селами, проповідуючи свою філософію і живучи по хатах. Але це далеко не так. Він дійсно любив ходити пішки та влітку жив у лісах - полях, а взимку по хатах та монастирях. Але при цьому він був надзвичайним аскетом, який полюбляв вишукані та дорогі речі. Так, наприклад, його друзі з елітних кіл щедро обдаровували Григорія Савича – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі інструменти виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати), сир пармезан (який привозили спеціально для нього з Європи). В його торбинці завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка скобельського вина. Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка). Відчуваючи свою смерть Григорій Сковорода у 1794 році прийшов сюди помирати. До обіду він скликав своїх друзів, провівши весело час. Потім пішов і викопав собі могилу у парку, уславши її дубовим листям. Зайшовши до хати – перевдягнувся у чистий одяг, поклав торбу під очі і заснув вічним сном. Григорій Сковорода заповів ставити не хреста на своїй могилі, а камінь з його крилатою фразою «Світ ловив мене та не спіймав».

Наостанок наведу вам його цитату, яка змусить замислитися кожного: «Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване». 

Джерело: vsviti.com.ua/