неділя, 16 вересня 2018 р.

ДО УВАГИ  СТАРШОКЛАСНИКІВ!!!

Як писати есе

Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до навчання предмета, розвиток особистості, критичного мислення, лінгвокреативності.

Есе – самостійна творча письмова робота, прикметною ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.
                                               Види есе:
                                               ↙              ↘
                                     Вільне      Формальне 
Ознаки вільного есе:
- невеликий обсяг (7-10 речень);
- вільна форма і стиль викладу;
- довільна структура;
- обов’язкова вимога: наявність позиції автора.

Ознаки формального есе:
- дотримання структури тексту, 
- наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки);
- обґрунтування (аргументування) тези.
Вільне есе обмежене в часі (5 – 10 і 10 – 15 хв.). До нього доцільно вдаватися на кожному уроці й на різних етапах його: цілевизначення, закріплення, рефлексії тощо. 
Для написання формального есе виділяють більше часу: від 20-ти до 
45-ти хвилин.
Види формального есе:
- інформаційне (есе-розповідь, есе-визначення, есе-опис);
- критичне; 
- есе-дослідження (порівняльне есе, есе-протиставлення, есе причини-наслідку, есе-аналіз).

Вимоги до формального есе:
1. Обсяг – 1 – 2 сторінки тексту (800 – 1000 слів).
2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.
3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.
4. Необхідно писати стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.
5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до обговорюваного питання, а з іншого – самим питанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.
6. Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни, узагальнення, ідеї.
7. Есе повинно містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

Структура есе
Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.
Вступ – обґрунтування вибору теми есе.
Основна частина – теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.
Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми тощо. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

Немає коментарів:

Дописати коментар