Василь Андрійович Симоненко

         

  Живе лиш той, хто не живе для себе,   Хто для других виборює життя

Василь Симоненко -  поет, журналіст.

Народився 8 січня 1935 року в  селі  Біївці, Лубенського  району, Полтавської області 

У 1957 році Василь Симоненко закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював кореспондентом обласних газет, пізніше - республіканської «Робітничої газети».  Почав писати вірші ще в студентські роки, але за життя офіційно була надрукована лише збірка «Тиша і грім» та казка «Цар Плаксій та Лоскотон». Проте великої популярності набули вірші Василя Симоненка, видані самвидавом. Увійшовши в історію української літератури як талановитий лірик, Симоненко не замикався в одному жанрі. Його творчу спадщину складають і патріотичні поезії, і соціальні вірші, і сатира. 1962 року Василь Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янiвському та Васильківському цвинтарях та в Биківні. Помер Василь Симоненко внаслідок швидкоплинної хвороби нирок у 1963 році.