27 серпня - 160 років від дня народження геніального сина українського народу Івана Яковича Франка
27 серпня Україна відзначатиме 160-ту річницю від дня народження відомого українського письменника, публіциста, літературознавця, етнографа, перекладача, соціолога, історика, економіста, громадського і політичного діяча Івана Франка.
Це знакова постать української та світової культури. Справжній титан праці, який жив і творив в ім’я свого народу. Щиро вірив у неминучість національного відродження, в те, що українці будуть господарями у «своїй хаті» і на «своїм полі», «у народів вільних колі».
Друкована спадщина Франка налічує 50 томів. І це лише третина написаного. Його доробок українською, німецькою, польською, російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками, кілька тисяч творів.
У 1915 році було розпочато процес висунення Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Проте до участі в конкурсі митець не дожив.
Письменницьку діяльність поєднував із науковою. Українські та зарубіжні часописи рясніли численними статтями, оглядами, нарисами з фольклористики, етнології, історії, філософії, літературної критики, соціології, економіки. У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію з філософії. Вагомою була громадсько-політична діяльність Івана Франка.
«Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, – писав про нього Михайло Коцюбинський. – В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою».
Ще за життя здобув титули «галицького Шевченка», «великого Каменяра» та «українського Мойсея».
Стирає час міста і роки,
Як невгамована ріка,
Але не може стерти кроки
у вічність велета Франка.
Його суремне й переможне «Нам пора!»
Розбурхало вершини і низини.
Яка від їх удару встояла зоря?!
Яка б не розкололася крижина?!
Франка шануючи, себе питаймо ми,
Чому ще не прозріли після льоху,
Лінуємось і словом сильним, і кістьми
Його гостинець вимести від моху?
Ні Вашингтон, ані Москва, і ні титан,
Лиш ми самі збудуєм хату.
Про це нагадує щоразу нам Іван,
Коли ідем до нього, мов на свято.
Немає коментарів:
Дописати коментар