Cпочатку було Слово...

9 березня - день народження геніального сина українського народу ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА

В дні перемог і в дні поразок

В щасливі дні і в дні сумні
Йдемо з дитинства до Тараса,
Несем йому думки й пісні

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...

Великий Кобзар і Яготинщина

Про перебування Шевченка в Яготині сьогодні нагадує Музей «Флігель Тараса Шевченка». У XIX ст. цей будинок входив до архітектурного ансамблю князя М. Рєпніна і використовувався як готель для приїжджих гостей. Саме в цьому флігелі зупинявся Тарас Шевченко під час перебування в Яготині. З першого приїзду 2 липня 1843 року і всі інші дні його гостювання у князівському маєтку Рєпніна вчорашнього кріпака тепло приймали в цій шановній родині. Шевченкові був відведений будинок-флігель князівського палацу, стіни якого він прикрасив власними малюнками.

Довгий час на цьому місці стояла почорніла руїна, поки за відбудову не взялися справжні патріоти Яготинського краю. Понад двадцять років відроджували й відбудовували цей будинок. І лише у вересні 2003 року гордо піднявся і відкрив двері для відвідувачів Музей «Флігель Тараса Шевченка».

Перебування Шевченка в Яготині позитивно вплинуло на розвиток його творчості. Тут Великий Кобзар написав поему «Тризна», записав народні пісні: «Соколе мій, чоловіче», «Ворони клюють». З мистецьких творів Тараса Шевченка, виконаних у Яготині, відомі дві копії портрета князя М. Рєпніна, роботи Й. Горнунга (саме це стало однією з причин першого приїзду), груповий портрет онуків князя, а також графічний автопортрет 1843 року та малюнок із серії «Шевченко малює селянський двір».

Автопортрет и «Тризну» з Присвятої «Душе з прекрасним призначення ...» Шевченко подарували доньці князя Рєпніна Варварі Миколаївні. Саме їй щороку писав поет Із далекого заслання.

Експозиція Музею «Флігель Тараса Шевченка» відтворює інтер’єр будинку періоду проживання в ньому Т. Шевченка.

Шевченко і Закревські

У 1843 році разом зі своїм другом Євгеном Гребінкою Тарас Шевченко приїхав із Петербурга на Яготинщину. З родиною Закревських, якій на той час належали навколишні села, молодий поет познайомився саме завдяки Є. Гребінці на балу у старої поміщиці Тетяни Волховської у сусідньому Драбівському повіті (сьогодні – Черкаська область). Після знайомства Т. Шевченко став частим гостем у маєтках братів Платона та Віктора Закревських у селах Березова Рудка та Лемешівка.

На той час Закревські уже були знайомі із творчістю молодого талановитого поета. Його «Кобзаря» привіз сюди ще один їхній спільний друг – граф Яків де Бальмен. Тож коли Тарас Григорович прибув влітку 1843 року до Березової Рудки у маєток старшого брата Платона Закревського, там його радісно і весело зустріла уся родина. Гостював Шевченко у Закревських два тижні. За цей час він дуже зблизився із молодою вродливою дружиною старого Платона Закревського – Ганною. Небайдужий до неї, Шевченко написав її портрет та присвятив на засланні два вірші: «Г. З.» («Немає гірше, як в неволі...»), «Якби зустрілися ми знову». Талановитий художник також намалював портрети Платона Закревського та їхніх дітей.

У Березову Рудку Шевченко приїздив ще кілька разів – у 1845 та 1846 роках. Але із родини Закревських поет найбільше товаришував і симпатизував молодшому братові – Віктору Закревському. Поважав його за дотепні жарти та прогресивні демократично-революційні погляди. Тож у 1844 році Шевченко прийняв запрошення і прибув у с. Лемешівку до В. Закревського на день народження. Будинок у Віктора був невеликий, тож гостей розмістили поруч – у вишневому саду. Тут Тарас Григорович знову зустрівся із Ганною Закревською, прогулювався з нею вишневим садом, каштановою алеєю понад ставом, слухав із її вуст свої вірші.

У 1845 році – знову ж таки тут, у маєтку Віктора Закревського, Шевченка застала трагічна звістка про загибель на війні проти черкес Якова де Бальмена. Саме тоді він написав перші рядки поеми «Кавказ», присвятивши її своєму незабутньому другові.

У Лемешівці свято бережуть пам'ять про перебування у їх селі Великого Кобзаря.

Джерело: http://yagotin-museum.at.ua/publ/taras_shevchenko_shljakhami_jagotinshhini/1-1-0-13